Меф Сергиев Посад МЯУ-МЯУ мяу мяу

Братцы и сестрички! Добро пожаловать в мой психоделический мир, где закладки и наркотики - это моя повседневность! Сегодня я расскажу вам о том, как я купил мефедрон и стал курьером в Яндекс Еде.

На большой курьерской площадке в интернете я наткнулся на объявление о работе. Казалось, это был идеальный способ получить деньги на наркотики и остаться незамеченным. Я решил пойти на измену своим принципам и отправился на собеседование.

Зашёл я в офис, всяких красивых и доброжелательных людей там было полно. Сидели, работали, крышу снимали. Я же пыряться решил, что скоро уже будет вмазываться и забыть об этой херне. Развёл на базар с боссом, что я - ответственный, курьер, зарплата крутая, и все в таком духе. Сам-то я очкую, поставят ли меня на место почтальона, хоть и знают, что я закладки делаю. Но они меня наебали, приняли.

Каждый день я с трепетом отправлялся в доставку еды, а под плащом, окутанным ароматами марихуаны, хранил свою порцию крэка. Ведь ракета без марихуаны - это не ракета!

Мои клиенты были разные. Одни заказывали пиццу, другие - суши, а третьи - бургеры. Я радовался, что люди, разворачивая пакеты с едой, не замечали, как я нарушаю закон и наркоманю на полную катушку. Благодаря моей умелой доставке, люди получали свои заказы, а я - свою порцию психоделики.

Но однажды на работе произошло что-то необычное. Я получил заказ от знакомого наркодилера. Он знал, что я вмазываюсь, и решил сменить своего поставщика. Я не мог отказать своему другу, поэтому загрузил его порцию в сумку и отправился к нему. Но по дороге меня поджидала беда...

Внезапно я нарвался на полицейскую облаву. Обоняние сработало, и они предъявили мне документы. Я чувствовал себя как петух перед боем, но сумел сохранить самообладание. Хорошо, что я был одет в форму курьера, иначе я бы сейчас сидел за решеткой. Отделаться от ситуации мне помог приютиться в сливе, пока копы не ушли.

Вернувшись на работу, я поспешил к своему другу-наркодилеру и вручил ему его заказ. Он был благодарен и пообещал меня отблагодарить, но я не искал никаких благодарностей. Мне было главное иметь стабильный доступ к моим закладкам.

Так продолжалось ещё несколько месяцев. Я то вмазывался, то развёл на базар, продавая шкурки наркотиков своим коллегам по доставке. Все было в порядке, пока однажды мой начальник не подозрел в моих постоянных спазмах и странном поведении.

Он решил провести досмотр моей сумки, и там он нашел мои закладки. Я был в полном шоке. Раньше он никогда не проявлял интереса к тому, что я перевожу через доставку. Но на этот раз он меня выдал и вызвал полицию.

Блин, я всякую хрень насмотрелся и наслушался, но такого подставного пацана ещё не встречал. Полицейские накрыли меня как грозу. Хоть я и думал, что смогу побегать от них, но получилось, что они быстро нашли меня в толпе курьеров.

Я провел в камере несколько недель, пока дело не рассмотрели в суде. Мне грозила долгая тюремная карьера, но судья, оценив мои "способности", решил дать мне шанс на исправление. Но я решил больше не быть ракетой, больше не разводить на базар и не вмазываться во все, что только можно. Не позволяйте себе быть на измене своей жизни. Возьмитесь за ум, прежде чем оказаться на дне!

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!